Тонзиліт – це захворювання носоглотки, яке характеризується запаленням бактеріальної або вірусної природи однієї або обох мигдалин (найчастіше навкологлоткового кільця). Друга, найпоширеніша назва захворювання — ангіна.
Тонзиліт у дітей виникає вдвічі частіше, ніж у дорослих пацієнтів. Основний час, на який припадає найвища захворюваність, — осінньо-зимовий пік застудних захворювань.
У цей час року ЛОР-клініка стає особливо затребуваною, яка спеціалізується на лікуванні конкретно проблем отоларингології, оскільки в державних медустановах складно потрапити на прийом до ЛОР-лікаря через наплив пацієнтів та черг.
Види тонзиліту
Ця патологія має широку класифікацію, яка постійно допрацьовується через нові дослідження.
Так, у класифікації форм захворювання у МКХ-10 компенсовану форму тонзиліту виключили, оскільки з’ясували, що постійне невелике запалення мигдаликів без інших клінічних ознак тонзиліту є нормальним фізіологічним явищем.
Тонзиліт класифікують за кількома критеріями:
- на вигляд збудника;
- за формою перебігу захворювання;
- за частотою рецидивів хвороби.
По виду збудника виділяють два основні види цього захворювання: бактеріальний тонзиліт та вірусний тонзиліт. Відповідно, бактеріальний вигляд викликаний різними видами бактерій, а вірусний – вірусами.
За формою перебігу та частотою рецидивів тонзиліт поділяють на:
- Гостру форму, коли запалення виникає одиничними випадками чи з тривалими перервами.
- Гострий рецидивуючий тонзиліт — гостре запалення, повторно спричинене тим самим збудником.
- Гострий рекурентний тонзиліт (раніше вважався загостренням хронічного тонзиліту) – повторний випадок запального процесу, спричиненого мікстом бактеріальних збудників.
- Хронічну форму, при якій процес запалення мигдаликів має тривалий чи накопичувальний ефект.
- Декомпенсований тонзиліт – форма захворювання, яка характеризується постійним або періодичним виникненням запалення мигдаликів разом з іншими клінічними ознаками патології.
Також, хронічний тонзиліт іноді класифікують за кількістю вогнищ запалення, як яких виступають одна або обидві мигдалини. Виділяють двосторонній та односторонній хронічний тонзиліт.
Які причини появи тонзиліту існують?
Піднебінні мигдалики – периферичні органи імунної системи, що складаються з лімфоїдної тканини, які самостійно не виробляють імунні клітини. Однак, у відповідь на попадання хвороботворних збудників, у мигдаликах запускається процес поділу лімфоцитів і моноцитів. Таким чином, ці органи підтримують місцевий імунітет у носовій та ротовій порожнині, глотці та інших частинах верхніх дихальних шляхів.У разі, коли імунна система виявляє збудника, вона запускає механізм продукування лімфоцитів та моноцитів. Мигдалики запалюються, підвищується температура тіла. Так імунітет бореться з інфекцією – виникає гострий тонзиліт. У разі індивідуальної, сильнішої реакції може виникати гнійний тонзиліт.
Найбільш глобальними причинами захворювання на тонзиліт є потрапляння в організм хвороботворних мікроорганізмів, яке може погіршуватися цілим рядом стрес-факторів. Внаслідок цього організм бореться всіма можливими способами з інфекцією.
Стрес-факторами для організму є:
- переохолодження;
- підвищення навантажень і стресу;
- зловживання курінням, алкоголем;
- недорозвинення лімфоїдних тканин мигдаликів;
- зниження імунітету;
- протікання хронічних запальних процесів у носоглотці та ротовій порожнині;
- недолікування різних захворювань;
- вживання гормональних ліків без контролю;
- спадкова схильність до інфекцій горла.
Бактеріальна форма захворювання найчастіше виявляється стрептококовим тонзилітом і викликається β-гемолітичний стрептококом групи А, рідше — хламідіями та стафілококовими бактеріями.
Вірусну форму викликають віруси парагрипу, герпесу, рино- та аденовіруси.
Якими симптомами характеризується тонзиліт?
Ступінь вираженості симптомів ангіни залежить від форми перебігу захворювання, а також від виду збудника. Однак існує ряд однакових симптомів для різних форм.
Бактеріальний тонзиліт має такі ознаки:
- підвищення температури тіла вище 38 °C;
- поява гострого болю в горлі;
- відсутність задишки та кашлю;
- збільшення лімфовузлів на шиї ;
- набухання мигдаликів;
- нашарування нальоту та гнійного секрету на мигдаликах.
Якщо є три і більше симптоми, а вік пацієнта в діапазоні від 3 до 14 років — це дає підстави отоларингологу запідозрити стрептококову інфекцію та направити пацієнта на лабораторний аналіз. При підтвердженні цієї інфекції лікар негайно призначає курс антибіотикотерапії, щоб інфекція не перетекла в хронічну форму.
Симптомами хронічної форми тонзиліту є:
- ознаки запалення гланд (збільшення, запалення, покриття нальотом);
- спайки та рубці на піднебінних мигдаликах;
- періодичне нездужання;
- постійне або періодично виникає підвищення температури тіла в межах 37-37.8 °C; епізодичне або постійне порушення серцевого ритму;
- ознаки ревматизму.
Як лікувати тонзиліт?
Лікування тонзиліту потребує комплексного підходу та обов’язкової участі лікаря-отоларинголога, оскільки неефективне або неправильне лікування може призвести до розвитку хронічної форми патології.
Заходи лікування тонзиліту виконуються в кілька етапів:
- Діагностика
На даному етапі лікар проводить опитування хворого, далі — оглядає горло за допомогою шпателя та ліхтарика, промацує лімфовузли пацієнта.
- Лабораторні дослідження
Для первинної діагностики та виявлення стрептококового збудника ЛОР-лікар може направити хворого на лабораторний тест. Цим тестом не варто нехтувати, оскільки від його результатів залежить подальше лікування. Також може знадобитися здати кров на аналіз для дослідження імунної реакції хворої людини.
- Медикаментозне лікування
Медикаментозне лікування на 50% – симптоматичне. Отоларинголог призначає місцеві НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати), а також рекомендує ефективні жарознижувальні, оскільки висока температура при тонзиліті – найпоширеніший симптом. Антибіотики при тонзиліті призначають тільки у разі виявленої бактеріальної інфекції, в решті випадків вони просто марні та потенційно шкідливі для організму.
- Різні процедури
Доктор може призначити нетрудомісткі процедури будинку, наприклад, полоскання горла. Однак, сучасна медицина має широкий спектр фізіотерапевтичних процедур, які надають сприятливий ефект не тільки на полегшення симптомів, але і на боротьбу із запальними процесами в тканинах мигдаликів. Серед таких процедур: лазеротерапія, фонофорез мигдаликів, кріотерапія, процедура УФО (Тубус-кварц).
У будь-якому випадку вам точно не обійтися без кваліфікованої медичної допомоги. Пацієнтам, які мають симптоми, схожі на ангіну, потрібно звернутися до лікаря. У жодному разі не можна займатися постановкою діагнозу самостійно та призначенням собі антибіотиків «про всяк випадок». Такі дії можуть призвести до ураження інших органів дихальної системи, а також перетікання інфекції з гострої до хронічної фази.
Лікування хронічної форми патології — більш трудомісткий процес, який потребує терпіння, тимчасових та фінансових витрат.
Лікування хронічного тонзиліту на апараті Тонзиллор показало високу ефективність, оскільки має комплексний вплив вакуумом та ультразвуком на запалені тканини. Такий підхід дозволяє ефективно очистити мигдалики та ввести ліки у глибші шари тканин.
Також високу ефективність показала кріотерапія, яка по суті зупиняє розмноження хвороботворних мікроорганізмів за допомогою екстремально низьких температур. За таким же принципом використовують припікання холодом окремих ділянок.Останнім методом є операція з видалення мигдаликів. Однак, і тут медицина досягла успіху останніми роками — такі операції виконуються хірургічним лазером, що значно знижує травматизацію та ризики кровотечі у пацієнтів.
Як профілактика тонзиліту існує для дітей та дорослих?
Оскільки ангіна має інфекційну природу, то профілактика цього захворювання базується на підтримці здорового способу життя та гігієні приміщень.
Важливо регулярно проводити вологе прибирання, провітрювати як житлові, так і робочі приміщення, достатньо зволожувати повітря (особливо під час опалювального сезону).
Для підтримки здорового способу життя необхідно:
- регулярно, правильно і збалансовано харчуватися;
- підтримувати баланс роботи та відпочинку;
- уникати надмірних навантажень та стресу;
- дотримуватися режиму дня, спати 8-9 годин і лягати спати не пізніше ніж 23:00.
З метою профілактики розвитку хронічної форми тонзиліту необхідно займатися діагностикою та лікуванням захворювання під керівництвом лікаря-отоларинголога, не займатися самолікуванням, приймати препарати згідно з призначенням лікаря і не припиняти курс фізіотерапевтичних процедур раніше запропонованого терміну, при погіршенні або появі нових симптомів негайно звертатися.